Римські цифри

Сьогодні більшість людей у світі користується арабськими цифрами (0–9). Але якби ми перенеслися на дві тисячі років назад, то побачили б, що більшість європейців користувалася натомість римськими цифрами.

Щоб записати римську цифру, ми використовуємо такі латинські літери, кожна з яких має своє значення:

Римська цифра - це послідовність таких літер, а її значення - сума значень цих літер. Наприклад, XVIII має значення 18 (10 + 5 + 1 + 1 + 1 = 18).

Але є одне правило, яке все ускладнює: ту саму літеру не можна використовувати більше ніж тричі підряд. Це означає, що ми не можемо записати такі числа, як 4, здавалося б природним IIII. Замість цього для таких чисел ми використовуємо метод віднімання між двома літерами. Тож ми уявляємо 4 не як 1 + 1 + 1 + 1, а натомість як 5 - 1. І, що трохи збиває з пантелику наше сучасне мислення, спершу ми пишемо менше число. Це стосується лише таких випадків: 4 (IV), 9 (IX), 40 (XL), 90 (XC), 400 (CD) і 900 (CM).

У римських цифрах порядок має значення! Літери (і наведені вище особливі сполуки) потрібно впорядковувати за спаданням значення зліва направо.

Ось кілька прикладів:

 105 => CV
---- => --
 100 => C
+  5 =>  V

 106 => CVI
---- => --
 100 => C
+  5 =>  V
+  1 =>   I

 104 => CIV
---- => ---
 100 => C
+  4 =>  IV

А ось складніший приклад наостанок:

 1996 => MCMXCVI
----- => -------
 1000 => M
+ 900 =>  CM
+  90 =>    XC
+   5 =>      V
+   1 =>       I