Вказівки
Реалізуйте кодування та декодування величини змінної довжини.
Мета цієї вправи - реалізувати кодування та декодування VLQ.
Коротко кажучи, мета цього кодування - закодувати цілі числа так, щоб зекономити байти.
Значущими є лише перші 7 бітів кожного байта (вирівняні по правому краю; приблизно як у байті ASCII).
Отже, якщо ми маємо 32-бітне значення, його потрібно розпакувати в послідовність 7-бітних байтів.
Звісно, кількість байтів буде різною залежно від нашого цілого числа.
Щоб позначити, який байт є останнім у послідовності, ми залишаємо біт №7 нульовим.
У всіх попередніх байтах ми встановлюємо біт №7.
Отже, якщо ціле число лежить у межах 0-127, його можна подати одним байтом.
Хоча VLQ може працювати з числами довільного розміру, у цій вправі ми обмежимося лише числами, які вміщуються в 32-бітне беззнакове ціле число.
Ось приклади цілих чисел як 32-бітних значень і величини змінної довжини, у які вони перетворюються:
NUMBER VARIABLE QUANTITY
00000000 00
00000040 40
0000007F 7F
00000080 81 00
00002000 C0 00
00003FFF FF 7F
00004000 81 80 00
00100000 C0 80 00
001FFFFF FF FF 7F
00200000 81 80 80 00
08000000 C0 80 80 00
0FFFFFFF FF FF FF 7F
Повідомлення про винятки
Іноді буває потрібно викликати виняток. У таких випадках завжди додавайте змістовне повідомлення про помилку, яке вказує, звідки походить помилка. Це робить код читабельнішим і значно полегшує налагодження. Якщо відомо, що джерело помилки має певний тип, можна викликати один із вбудованих типів помилок, але повідомлення все одно має бути змістовним.
У цій вправі потрібно скористатися інструкцією raise, щоб «викинути» ValueError, якщо послідовність для декодування чи кодування неповна. Тести пройдуть лише тоді, коли викликати exception через raise і додати до нього повідомлення.
Щоб викликати ValueError з повідомленням, запишіть це повідомлення як аргумент типу exception:
# if the sequence is incomplete
raise ValueError("incomplete sequence")
