Багатьом програмам потрібні (на вигляд) випадкові значення, щоб відтворювати події з реального світу.
До знайомих і поширених прикладів належать:
"H" або "T".Створити справді випадкові значення на компʼютері - напрочуд складна технічна задача, тож ці результати іноді називають «псевдовипадковими».
Важливо: ця концепція не охоплює криптографічно стійких випадкових чисел, а це значно складніша задача.
Проте R походить від статистичного пакета й часто використовується для симуляцій, тому пропонує широкий вибір способів генерувати випадкові значення. Отриманих результатів цілком достатньо для більшості застосунків у моделюванні, симуляції та іграх.
Уявімо, що в нас є мішок із 3 червоними кульками й 4 зеленими, і ми навмання витягуємо з нього одну кульку. Щоб дістати другу кульку, є два варіанти:
Сценарій 1 - з поверненням, сценарій 2 - без повернення, і вони дають різні результати.
sample
Щоб вибрати з обмеженої кількості дискретних значень, sample() можна використовувати з поверненням або без нього.
Це стає в пригоді для цілих чисел, рядків тексту (англ. string) тощо.
sample(1:10, 5) # no repeats by default
#> [1] 8 3 4 2 6
sample(1:10, 5, replace = TRUE) # repeats are OK
#> [1] 10 10 7 10 9
languages <- c("Fortran", "R", "Python", "Julia")
sample(languages, 1)
#> [1] "Python"
sample(c("H", "T"), 5, replace = TRUE) # coin flips
#> [1] "T" "T" "H" "H" "H"
sample(c(TRUE, FALSE), 5, replace = TRUE) # alternative coin flips
#> [1] FALSE TRUE FALSE TRUE TRUE
Вибірка добре вписується в конвеєри даних. Наприклад, щоб згенерувати випадкові буквено-цифрові рядки тексту:
library(stringr)
c(letters, LETTERS, 0:9) |> sample(50) |> str_flatten()
#> [1] "5tX71jhbM9zUmKrpENBQyGYaZdJPVAx06leSF2s8gcfw3OviIH"
У багатьох інших мовах є спеціальна функція для перемішування послідовності.
У R такої функції перемішування немає. Чому?
Щоб це зрозуміти, ще раз подивімося на функцію sample.
Повна форма має вигляд sample(x, size, replace = FALSE, prob = NULL), де x - це (зазвичай) послідовність, з якої робимо вибірку, а size - кількість елементів, які треба вибрати.
Ми вже обговорювали replace, де типовим є вибірка без повернення.
Поки що не зважаймо на prob, який дає змогу надати різні вагові коефіцієнти різним елементам x.
Що станеться, якщо ми пропустимо size і вкажемо лише x?
x <- letters[1:6]
x
#> [1] "a" "b" "c" "d" "e" "f"
sample(x)
#> [1] "e" "a" "f" "b" "c" "d"
У типовому стилі R: вектор на вході, вектор на виході, а size типово дорівнює length(x).
«Взяти вибірку з усіх елементів x без повернення» - це лише технічніший спосіб сказати «перемішати x».
Отже, функції shuffle немає, бо sample уже робить саме те, що нам потрібно!
У наведених вище прикладах усі результати були однаково ймовірними.
Наприклад, sample(1:100) з однаковою ймовірністю видає будь-яке ціле число від 1 до 100.
Це називається uniform розподілом.
Багато ситуацій із реального світу значно складніші за це.
Тому статистики створили широкий набір distributions, щоб математично описувати результати з реального світу.
Для рівномірно зваженого розподілу чисел з плаваючою комою використаймо runif() (зосередьмося на "random-uniform" і боротимемося з природною, але хибною звичкою читати це як "run if").
І min, і max можна вказати, але типово вони дорівнюють 0 і 1.
runif(5) # generate 5 values
#> [1] 0.3038506 0.3527959 0.3319309 0.4846354 0.4386279
# generate 5 non-negative values <= 100.0
runif(5, max = 100)
#> [1] 79.70762 51.62232 52.85281 71.08571 63.94380
Мері - велика шанувальниця телесеріалу Star Trek: The Next Generation. Вона часто грає в настільні рольові ігри, де разом із друзями вдає екіпаж Starship Enterprise.
Персонаж Мері - капітан Пікар, а це означає, що їй доводиться вести капітанський журнал. Вона любить творчу частину гри, але не любить генерувати випадкові дані на ходу.
Допоможіть Мері: створіть генератори випадкових даних, які часто трапляються в капітанському журналі.
Starship Enterprise у своїх подорожах зустрічає багато планет. Планети у всесвіті Star Trek поділяються на категорії за своїми властивостями. Наприклад, Земля - планета класу M. Усі можливі класи планет: D, H, J, K, L, M, N, R, T і Y.
Реалізуйте функцію random_planet_class.
Вона має повертати потрібну кількість класів планет, вибраних випадково, як вектор.
Класи можуть повторюватися, і для довгих векторів це може бути потрібно.
random_planet_class(number_needed)
#> "K"
Enterprise (реєстраційний номер NCC-1701) - не єдиний зореліт у космосі! Коли він зустрічає інший зореліт, Мері потрібно записати його реєстраційний номер.
Реєстраційні номери починаються з префікса «NCC-», після якого йде число від 1000 до 9999 (включно).
Реалізуйте функцію random_ship_registry_number, яка повертає випадковий реєстраційний номер зорельота.
random_ship_registry_number()
#> "NCC-1947"
В одному з варіантів гри потрібно взаємодіяти з іншими зорельотами, і Мері потрібна вибірка.
Є повний список можливих зорельотів, але в кожній грі потрібно лише кілька з них, і їх слід вибирати випадково.
Реалізуйте функцію shuffle_starships(starships), яка приймає вектор унікальних реєстраційних номерів зорельотів і повертає вектор тієї ж довжини, де зорельоти розташовані у випадковому порядку.
Тоді Мері легко зможе взяти випадкову вибірку будь-якого розміру з початку вектора.
Значення результату слід брати з starships, без повторень.
shuffle_starships(c("NCC-5011", "NCC-1228", "NCC-7039", "NCC-3978", "NCC-1476"))
#> [1] "NCC-1476" "NCC-7039" "NCC-3978" "NCC-5011" "NCC-1228"
Яка користь із журналу, якщо в ньому немає дат?
Зоряна дата - це число з плаваючою комою. Пригоди Starship Enterprise з першого сезону The Next Generation відбуваються між зоряними датами 41000.0 і 42000.0. «4» означає 24-те століття, «1» - перший сезон.
Реалізуйте функцію random_stardate, яка повертає число з плаваючою комою в діапазоні від 41000.0 до 42000.0.
random_stardate()
#> 41037.6
Зареєструйтеся на Exercism, щоб вивчати й опановувати R, а також 21 концепція111 вправ та справжнє наставництво від людей, і все це безкоштовно.