Треки
/
R
R
/
Вправи
/
Чари Еліз
Чари Еліз

Чари Еліз

Навчальна вправа

Вступ

vector у R - це набір значень однакового mode: numeric, character тощо. Якщо на вхід подати змішані значення, R непомітно зведе їх усі до спільного типу, зазвичай character, що може призвести до несподіваних результатів.

Створення векторів

Якщо всі значення вже є, скористаймося c() (скорочення від англійських «concatenate» або «combine»):

x <- 10
v <- c(4, 7, x)

Функція c() дуже гнучка, і серед вхідних даних можуть бути інші вектори та діапазони. c() приймає будь-яку кількість найрізноманітніших вхідних даних і зводить їх в один вектор.

Діапазони

Для діапазону послідовних значень (зростаючих або спадних) можна скористатися записом :

v <- 1:5 # equivalent to c(1, 2, 3, 4, 5)
w <- 10:7 # c(10, 9, 8, 7)

Доступ до елементів вектора

Як і в багатьох мовах, тут можна вказати індекс у квадратних дужках:

> v <- 4:7
> v[2]
[1] 5
> v[2:4]
[1] 5 6 7

Але обережно: R типово використовує індексацію, що починається з 1.

Це звично для наукових мов (Fortran, Matlab, Julia), але відрізняється від індексації з нуля у C та багатьох його наступників.

Діапазони можна використовувати як у прикладі вище, а також у дуже гнучкій функції c():

v <- c(4, 7, 10)
w <- c(2, v[2:3], 11) # c(2, 7, 10, 11)

vectors (як і більшість речей у R) можна змінювати, використовуючи подібний гнучкий синтаксис для запису в один елемент або кілька:

> v <- 1:10
> v[2] <- 42
> v[4:6] <- c(11, 12, 13)
> v
 [1]  1 42  3 11 12 13  7  8  9 10

Відʼємні індекси

Програмісти, знайомі з іншими мовами, можуть припустити, що v[-1] - це спосіб отримати останній елемент вектора. Неправильно!

Насправді відʼємні індекси - це спосіб видалити елемент і отримати коротший вектор:

> v <- c(2, 4, 6)
> v[-2]
[1] 2 6  # second element gone

Вказівки

Як майбутня фокусниця, Еліз має потренувати деякі основи. У неї є стос карт, з якими вона хоче працювати.

Щоб трохи спростити собі роботу, вона використовує лише карти від 1 до 10, тож її стос карт можна подати як вектор чисел. Позиція певної карти відповідає індексу у векторі.

1. Дістати карту зі стосу

Щоб вибрати карту, поверніть карту за індексом position із заданого стосу.

stack <- c(1, 2, 4, 1)
position <- 3
get_item(stack, position)
# => 4

2. Обміняти карту в стосі

Продемонструйте трохи спритності рук і обміняйте карту за індексом position на надану карту для заміни. Поверніть скоригований стос.

stack <- c(1, 2, 4, 1)
position <- 3
replacement_card <- 6
set_item(stack, position, replacement_card)
# => c(1, 2, 6, 1)

3. Вставити карту на верхівку стосу

Примусьте карту зʼявитися, вставивши нову карту на верхівку стосу. Поверніть скоригований стос.

stack <- c(5, 9, 7, 1)
new_card <- 8
insert_item_at_top(stack, new_card)
# => c(5, 9, 7, 1, 8)

4. Прибрати карту зі стосу

Примусьте карту зникнути, прибравши зі стосу карту за заданою позицією position. Поверніть скоригований стос.

stack <- c(3, 2, 6, 4, 8)
position <- 3
remove_item(stack, position)
# => c(3, 2, 4, 8)

5. Перевірити розмір стосу

Перевірте, чи розмір стосу дорівнює stack_size, чи ні.

stack <- c(3, 2, 6, 4, 8)
stack_size <- 4
check_size_of_stack(stack, stack_size)
# => FALSE

6. Прибрати верхню карту зі стосу

Примусьте карту зникнути, прибравши карту з верхівки стосу. Поверніть скоригований стос.

stack <- c(3, 2, 6, 4, 8)
remove_item_from_top(stack)
# => c(3, 2, 6, 4)

7. Вставити карту в низ стосу

Примусьте карту зʼявитися, вставивши нову карту в низ стосу. Поверніть скоригований стос.

stack <- c(5, 9, 7, 1)
new_card <- 8
insert_item_at_bottom(stack, new_card)
# => c(8, 5, 9, 7, 1)

8. Прибрати карту з низу стосу

Примусьте карту зникнути, прибравши карту з низу стосу. Поверніть скоригований стос.

stack <- c(8, 5, 9, 7, 1)
remove_item_at_bottom(stack)
# => c(5, 9, 7, 1)
Редагувати через GitHub Посилання відкривається в новому вікні або вкладці
R Exercism

Час розпочати Чари Еліз?

Зареєструйтеся на Exercism, щоб вивчати й опановувати R, а також 21 концепція111 вправ та справжнє наставництво від людей, і все це безкоштовно.