Багато мов мають спосіб, як-от null або none, щоб позначити неіснуюче значення.
Оскільки R створено для роботи з великими обсягами (часто неохайних) даних, у ньому є кілька форм нічого.
Загальна мета - позначати пропущені або підозрілі значення, коли ми з ними стикаємося, а потім продовжувати роботу, не викликаючи винятку.
Якщо значення справді не існує, його позначають як NULL. Це, ймовірно, найближче до того, як поводяться C або Python.
v <- c() # zero-length vector
v
#> NULL
is.null(v)
#> [1] TRUE
У багатьох контекстах значення NULL просто ігноруються:
c(2, 3, NULL, 5)
#> [1] 2 3 5
Коли значення існує, але ми не знаємо, яке воно, використовують NA. Наприклад, коли рахують транспорт, що рухається дорогою, живі спостерігачі можуть захворіти, а автоматичні датчики можуть вийти з ладу, але потік машин не припиняється.
v <- c(1, 2, NA, 4, 5)
v
#> [1] 1 2 NA 4 5
is.na(v) # test for data gaps
#> [1] FALSE FALSE TRUE FALSE FALSE
Отже, NA слугує заповнювачем, який попереджає людей, що їм треба вирішити, як із цим поводитися.
Хоч як це дивно, у R немає стандартного способу перевірити порожнечу, хоча деякі сторонні пакети реалізують власні функції, як-от is.empty().
Навіть створити порожній вектор не зовсім очевидно.
У попередньому розділі ми бачили, що c() без аргументів повертає NULL, а не вектор.
is.vector(c())
#> [1] FALSE
Функції, як-от logical() або integer(), приймають аргумент, який задає потрібну довжину, а вона може дорівнювати нулю.
z <- logical(0)
is.vector(z)
#> [1] TRUE
length(z)
#> [1] 0
Ми також можемо створити вектор, а потім видалити кожен його елемент, як описано в концепції векторів. У результаті отримуємо вектор довжини 0 відповідного типу.
v <- 5
v[-1] # delete the first element
#> numeric(0)
У цій вправі ми будемо писати код, який друкує іменні бейджі для працівників фабрики.
Працівники мають ID, імʼя та назву відділу.
Написи на бейджах працівників мають такий формат: "[id] - name - DEPARTMENT".
Реалізуйте функцію print_name_badge. Вона приймає ID, імʼя та відділ.
Вона має повертати напис на бейджі, де назву відділу записано великими літерами.
print_name_badge(67, "Katherine Williams", "Strategic Communication")
# => "[67] - Katherine Williams - STRATEGIC COMMUNICATION"
Через особливість компʼютерної системи нові працівники іноді ще не мають ID, коли починають працювати на фабриці. Оскільки бейджі обовʼязкові, вони отримають тимчасовий бейдж без префікса ID.
Розширте функцію print_name_badge. Якщо ID немає, вона має надрукувати бейдж без нього.
print_name_badge(NA, "Robert Johnson", "Procurement")
# => "Robert Johnson - PROCUREMENT"
Навіть власник фабрики мусить постійно носити бейдж.
Однак власник не має відділу і ніколи не матиме: він стоїть над усіма відділами.
У цьому разі напис має містити "OWNER" замість назви відділу.
Розширте функцію print_name_badge. Якщо відділ дорівнює NULL, вважайте, що бейдж належить власнику компанії.
print_name_badge(204, "Rachel Miller", NULL)
# => "[204] - Rachel Miller - OWNER"
Зауважте, що власник може бути і новим працівником.
print_name_badge(NA, "Rachel Miller", NULL)
# => "Rachel Miller - OWNER"
Щоб хоч приблизно оцінити, як добре видають ID, ми хочемо бачити сумарну зарплату працівників без ID. Високе значення означає, що багато хто чекає або що проблема зачіпає досвідчених працівників: і те, і те погано.
Реалізуйте функцію salaries_no_id, яка приймає вектор ID і відповідний вектор зарплат та повертає суму зарплат працівників, які ще не отримали ID.
Обидва вектори мають однакову довжину.
ids <- c(204, NA, 210, 352, NA, 263)
salaries <- c(23, 21, 47, 35, 17, 101) * 1000
salaries_no_id(ids, salaries)
# => 38,000
Додаткове навчання, яке не перевіряють тести: Якщо працівників без ID немає, то який «порожній вектор» ми підсумовуємо?
Зареєструйтеся на Exercism, щоб вивчати й опановувати R, а також 21 концепція111 вправ та справжнє наставництво від людей, і все це безкоштовно.