Що таке спосіб мислення?
Перш ніж розглядати спосіб мислення наставника, корисно зрозуміти, що таке спосіб мислення взагалі.
За Оксфордським словником англійської мови, Mindset - це «усталений набір настанов, який, зокрема, вважають типовим для соціальних чи культурних цінностей певної групи».
У людини може бути власна мотивація до якоїсь діяльності, але спосіб мислення спрямовує цю мотивацію так, щоб вона узгоджувалася з цінностями групи.
Для наставника Exercism це означає підходити до процесу наставництва в дусі спільноти Exercism.
Дух спільноти Exercism
Корисно переглянути мету Exercism, викладену на сторінці Про нас.
Усе це варто прочитати й обдумати, особливо такі думки:
- «Ми створюємо місце, де кожен може безкоштовно вчитися програмувати й опановувати програмування, жодного разу не відчувши себе загубленим чи дурним.»
- «Exercism має приносити задоволення, бути складним і цінним.»
- «Exercism має заохочувати спосіб мислення, орієнтований на розвиток, ясне й емпатичне спілкування та наголошувати на цінності спільного навчання.»
- «Exercism має відчуватися як безпечний і турботливий простір.»
- «Exercism зосереджується на подорожі в навчанні, а не на пункті призначення. Процес і задоволення від навчання важливіші за абсолютну фактичну правильність.»
Дух учня
Дух учня може видаватися неприємним.
Деякі учні можуть написати в коментарі щось самозневажливе.
Вони можуть сказати щось на кшталт «Я не дуже розумний», «Я не розумію» або «У мене це погано виходить».
Може виникнути спокуса відповісти на такі заяви прямо, в дусі емпатії та турботи, притаманному Exercism.
Проте наставнику, ймовірно, ефективніше назвати конкретні речі, які сподобалися в рішенні учня, ніж давати якісь розпливчасті запевнення.
Якщо в рішенні учня немає нічого, що можна було б щиро похвалити, можна привітати його з успішно пройденими тестами, а якщо тести не пройдено, то принаймні відзначити докладені зусилля.
Деякі учні можуть почати коментар із чогось, що сприймається як негатив.
Вони можуть сказати щось на кшталт «Чому я мушу робити те й те?»
Може здатися, ніби вони скаржаться в стилі «Чому я мушу їсти свій горошок? Я ненавиджу горошок!»
Може зникнути бажання наставляти цю людину, бо здається, ніби вона починає з конфронтації.
Але те, що здається викликом чи скаргою, може бути просто запитанням, навіть якщо його висловлено трохи різко.
У багатьох учнів англійська не є рідною мовою.
Це ще одна причина, чому перші коментарі учня можуть здаватися менш привітними, ніж вони є насправді.
Найкраще не зважати на емоцію, яку міг викликати їхній коментар, і просто відповісти на запитання.
Це лише два приклади того, що дух учня, який ми йому приписуємо, не має впливати на те, як наставник відповідає.
Дух наставника
Дух наставника може ґрунтуватися на гордині або на смиренні.
Наставник може відчувати, що має право наставляти, бо він розумний і має певний досвід.
Він може вважати, що повинен наставляти, бо знає краще за інших.
Наставник, чий дух ґрунтується на гордині, усе одно може підходити до учня з терпінням і ввічливими порадами, хоч це радше великодушність, ніж емпатія.
Або ж дух наставника може бути смиренним.
Він добре памʼятає, з якими труднощами зіткнувся, вчачись програмувати.
Він знає, що не має відповідей на все, але дещо знає і готовий поділитися знаннями, здобутими важкою працею.
Наставник зі смиренним духом теж людина, і його може спокусити відповісти на складну сесію наставництва коротко й різко або вступити в суперечку.
Навіть людині з найкращими намірами треба бути пильною, коли день не задався.
Є й третій дух, різновид духу гордині, і це дух невпевненості.
Наставник може бути невпевненим щодо своєї репутації й шукати визнання від учнів як спосіб це компенсувати.
Він може завалити учня величезною кількістю даних і посилань, щоб показати, який він обізнаний.
З такого потоку даних учень може винести корисну інформацію, але для невпевненого наставника це другорядна мета.
Головна мета - продемонструвати, наскільки наставник обізнаний.
Хоч невпевненим наставником рухає інша мета, він усе одно може досягти цілей способу мислення Exercism, якщо не загубить учня серед дрібниць.
Дух правди
Фактична правильність, безперечно, важлива і має своє місце.
Наприклад, важливо не використовувати імперські одиниці вимірювання там, де очікують метричні.
Інакше Mars Climate Orbiter за 327 мільйонів доларів може розбитися.
Звісно, від людини, яка використовує мову професійно, очікують дотримання правильності як ключової вимоги.
Проте для того, хто мову щойно вивчає, вимоги трохи інші.
По-перше, ми не хочемо відбити в людини бажання вчити мову далі.
Деякі наставники, особливо з духом гордині, можуть відчувати задоволення, коли допоможуть людині усвідомити, що їй, можливо, не пасує певна мова або що це не той етап, на якому варто її вчити.
Хоч у деяких робочих середовищах такий результат вважають прийнятним, він не належить до способу мислення Exercism.
Один виняток - той, хто вивчає свою першу мову програмування.
Exercism призначений для тих, хто вже вміє програмувати й хоче вивчити ще одну мову або вдосконалити наявні навички.
Майбутня платформа Learn to Code буде орієнтована на людей, які лише вчаться програмувати.
Часто людина, яка шукає наставника, вивчає мову програмування кілька тижнів або місяців і хоче вдосконалити засвоєні основи.
У неї може бути або не бути досвіду з іншою мовою.
Якщо це її перша мова, але вона вже засвоїла базові ключові слова та поняття, то має добрі шанси отримати користь від наставництва.
Їй може знадобитися трохи більше терпіння й пояснень, чого наставник міг не усвідомлювати, коли вперше приймав запит на наставництво.
Проте, коли сесію вже розпочато, спосіб мислення Exercism вимагає або підтримувати й заохочувати якомога більше, навіть якщо це потребує додаткових зусиль, або ввічливо запропонувати завершити сесію, щоб учень міг подати повторний запит на іншого наставника.
Звісно, учень може сам вирішити більше не вчити цю мову.
Більшість, імовірно, не скаже про це, а просто перестане розвʼязувати вправи з цієї мови.
Однак під час сесії наставництва ми маємо щиро підтримувати й заохочувати.
Але робити це можна по-різному.
Один зі способів, якого ми не хочемо, - це токсична позитивність.
Наприклад, коли людина не може щось зрозуміти, а ми підбадьорливо наполягаємо «Я знаю, що все вийде», це менш корисно й може змусити її почуватися гіршою за інших.
Корисніше пробувати різні пояснення й пропонувати інші приклади, ніж просто підганяти людину заохоченням, яке для неї звучить як «Ну ж бо! Невже досі не зрозуміло?»
Рішення, до якого учень доходить навіть після кількох ітерацій із наставником, може бути не найпродуктивнішим або не цілком відповідати стандартам кодування.
Гнати учня до ідеального рішення - це приклад абсолютної фактичної правильності, якої немає в дусі Exercism.
Рішення може бути достатньо добрим, і тоді вдосконалення техніки можна відкласти до наступної сесії наставництва.
Дух обовʼязку
Наставник може не бути певним щодо своїх обовʼязків.
Обовʼязків небагато й вони прості: бути корисним і підбадьорливим.
Якщо в якийсь момент наставник відчуває, що не може бути ні тим, ні тим, то краще ввічливо запропонувати завершити сесію, щоб учень міг подати повторний запит на іншого наставника.
Краще, щоб наставник запропонував учневі завершити обговорення, але якщо наставник відчуває потребу завершити його сам, ввічливо зробити це з останнім коментарем, який пояснює причину.
Хоч може бути спокусливо зосередитися на недоліках учня, через які сесія вийшла незадовільною, більше в дусі Exercism було б не перекладати провину на учня.
Дух співпраці
Дух співпраці Exercism найкраще виявляється не в тому, щоб просто віддати (краще) рішення вправи, а в тому, щоб описати інші підходи, які можна застосувати, і залишити учневі написати код за цими порадами.
Рішення можна зробити необовʼязково доступним для учня на випадок, якщо він застрягне.
Це може бути приклад фрагмента в розділі, що розгортається, або посилання на опубліковане рішення.
Учень сам вирішує, розгортати розділ чи переходити за посиланням.
Можливо, учень погодиться, що якась порада йому до вподоби, але скаже, що матиме її на увазі на майбутнє.
Наставник може запропонувати подати ще одну ітерацію на основі цієї поради, але учень може вирішити завершити обговорення, не змінюючи своє початкове рішення.
Хоч трохи ніяково, коли під опублікованим рішенням, яке, на нашу думку, могло б бути кращим, стоїть наше імʼя як наставника, у дусі співпраці не наполягати на впровадженні поради, якщо учень не схильний це робити.
Дух співпраці працює й тоді, коли наставник учиться від учня.
Під час сесії учень може порушити щось, чого наставник не знає.
Від наставника не очікують маски «всезнайка».
Цілком нормально, якщо наставник скаже, що не знав або не думав про те, що згадав учень.
Коли ми даємо учневі зрозуміти, що він нас чогось навчив, це може стати одним із найбільших заохочень, які ми можемо йому дати.
Це частина процесу спільного навчання.
