Ми хочемо, щоб Exercism був чудовим місцем для проведення часу, ким би ми не були.
Щоб Exercism був саме таким, ми приділяємо велику увагу тому, щоб бути хорошими учасниками спільноти.
Це закріплено в нашому Кодексі поведінки, але все зводиться до одного простого речення: Будьмо добрими.
Є кілька принципів, які варто памʼятати, роблячи свій внесок в Exercism.
Якщо ми наставляємо, навчаємося, спілкуємося в чаті чи допомагаємо будувати щось на GitHub, то, дотримуючись цих ідей, ми виявимо, що Exercism може бути неймовірно цікавим місцем для проведення часу, яке щедро винагороджує:
- Припускаймо добрі наміри
- Помилятися - це чудово
- Ми не знаємо того, чого не знаємо
- Заперечуймо конструктивно
- Добираймо слова ретельно
Припускаймо добрі наміри
Переважна більшість людей, залучених до Exercism, бере участь у ньому, бо хоче допомагати іншим.
Вони, ймовірно, захоплені IT-індустрією, можливо, цікавляться освітою, але понад усе хочуть бути в просторі, де разом з іншими будують щось позитивне.
Це означає, що більшість дискусій точиться між двома людьми, які бажають найкращого одне одному, а також Exercism.
Іноді, коли виникають розбіжності, легко дійти висновку, що інша людина поводиться складно, не слухає або не розуміє нашої думки.
Легко уявити, що співрозмовник самовдоволено тішить своє его, доводячи нас до роздратування своїми «неправильними» думками.
Насправді ж ця людина, найімовірніше, намагається донести щось, що здається їй важливим, і просто не добирає слів чи підходів, зрозумілих іншим.
Коли ми відступаємо на крок і припускаємо, що кожен учасник намагається бути добрим, робити правильні речі та висловлюватися зрозуміло, нам значно легше послабити хватку власного его й активно спробувати почути точку зору іншої людини.
Що підводить нас до...
Помилятися - це чудово
Дізнатися, що ми в чомусь помиляємося, - це найкраще, що може з нами статися, бо тепер ми менш неправі, ніж були раніше.
Якщо ми з тих, хто дбає про науковість свого мислення, прагне знань і хоче бути правим у своїх судженнях, то виявити свою помилку - це найзахопливіше, що тільки може статися.
Тож, вступаючи в дискусію на Exercism, сприймаймо її як нагоду не довести свою правоту, а виявити, де ми можемо помилятися. Так ми можемо стати більш правими, ніж були раніше.
Адам Ґрант написав цілу книжку про це.
У ній він цитує Рея Даліо: «Якщо, озирнувшись на себе рік тому, не подумати: „Ого, який же я був дурний“, то за останній рік людина навряд чи багато чому навчилася».
Ми не знаємо того, чого не знаємо
Exercism побудовано на засаді, що ми не знаємо того, чого не знаємо.
Уся платформа працює на тому, що наставники вказують на прогалини в знаннях, про які ми навіть не здогадуємося.
І це неймовірний досвід, коли обидві сторони відкриті до нової інформації (дуже часто саме наставники усвідомлюють, що й самі чогось не знали, коли бачать новий код і підходи від учня!)
Легко памʼятати про це відчуття, коли ми в ролі учня на сесії наставництва, але дух відкритості не менш важливий і будь-де інде в Exercism.
Коли нам щось у роботі сайту здається поганим, варто почати з питання до себе: чого ми можемо не знати? Рішення, яке з нашої перспективи здається безглуздим, може вказувати на прогалину в наших знаннях так само, як і на те, що воно справді безглузде.
Погляньмо на наш допис про Паркан Честертона, де наведено практичні приклади застосування цього принципу.
Заперечуймо конструктивно
Величезна частина роботи над успішним продуктом і успішною спільнотою полягає в тому, що люди приносять різні думки та погляди й обговорюють їх із метою знайти спільну істину. Іноді навіть потрібна певна незгода з усталеною істиною, щоб дійти до кращої.
Тож незгода одне з одним - критично важлива складова Exercism.
Заперечувати людям конструктивно - це навичка, яку непросто опанувати.
Ось кілька орієнтирів, як заперечувати конструктивно в нашій спільноті:
1. Запитаймо в себе, чи варто втручатися
Ми знайшли проблему й відчуваємо, що про неї хтось має дізнатися.
Перше питання до себе: а чи справді має?
Чи справді, вказуючи комусь на помилку, ми зробимо краще?
Ми додаємо шум чи сигнал?
Здебільшого вказати комусь на помилку - це чудово.
Так ми допомагаємо людині закрити прогалину в знаннях і робимо Exercism кращим.
Але іноді це не варте ані шуму, ані зусиль, і виправлення лише змушує людину почуватися гірше.
Тож перш ніж втручатися, варто переконатися, що це буде правильним кроком для інших контрибʼюторів.
2. Не приєднуймося до натовпу
Тісно повʼязано з першим пунктом: наша племінна натура часто спонукає коментувати, коли ми бачимо, як хтось висловлює поширену (або протилежну) думку.
Це часто видно на GitHub, коли люди ставлять емодзі 👍 і 👎 під кожним коментарем або засипають гілку коментарями на кшталт «Я теж!».
Багато хто, бачачи публічну незгоду, відчуває потребу «підтримати» тих, чиї думки поділяє.
Якщо ми не говоримо нічого нового чи корисного, варто запитати себе: а чи потрібно взагалі щось казати?
- Чи не змушує це 👎 людину почуватися нікчемно?
- Чи не заганяє воно людину ще глибше в її позицію й не робить її захисною?
- Чи не змушує 👍 когось відчути свою правоту, потішити его і не ускладнює співпереживання протилежному погляду?
- Чи додає коментар «У мене теж не працює!» корисну інформацію для мейнтейнера, чи це лише більший тиск і поспіх?
Кожна ситуація різна, але подумаймо, перш ніж клікнути чи щось написати.
3. Не робімо це особистим
Отже, ми вступили в суперечку.
Чудово! 🎉
А тепер зробімо так, щоб це мало сенс.
Памʼятаймо: ми заперечуємо не людині, а її поточному погляду на щось.
Варто дати людині простір змінити цей погляд так, щоб вона не відчувала втрати обличчя.
Допоможімо їй побачити цінність нашого погляду, не змушуючи почуватися дурною.
Не робімо це особистим.
Явна тривожна ознака - потреба цитувати чиїсь слова, щоб показати, де людина помилилася чи суперечила собі.
Те, що людина суперечить собі, часто є ознакою еволюції думки.
Це не доводить, що вона помиляється, а доводить, що вона дає своєму розуму бути творчим.
Вона досліджує різні шляхи й поєднує речі по-новому.
Заохочуймо це!
І памʼятаймо: залишаймося собою.
Не потрібно вказувати, що ми згодні з X чи що Y явно правильне.
Ідеться не про людей, а про пошук найкращого рішення.
Додаваймо сигнал, а не шум.
4. Приймаймо рішення
Часто суперечки не приводять до висновків, з якими погоджуються всі.
Насправді в Exercism майже все - це певний компроміс.
Тож майже завжди ми будемо трохи незадоволені результатом.
Щоб бути хорошим учасником спільноти, критично важливо приймати рішення й підтримувати їх, навіть якщо ми з ними не згодні.
Рішення мають охоплювати безліч поглядів і зрештою містять чимало компромісів.
Те, що добре для одного мовного треку, може бути трохи гіршим для іншого.
Певний архітектурний чи організаційний напрям може завдати нам більше роботи, ніж комусь іншому.
Загальносайтовий чи загальноспільнотний чинник можуть визнати важливішим за наш, специфічний для треку.
Якщо нам незрозуміло, чому ухвалено те чи інше рішення, завжди можна запитати.
Але коли рішення пояснено, прийняти його, навіть якщо воно нам не до вподоби, - уже наша відповідальність.
Якщо кожен прагнутиме цього, то наступного разу, коли рішення таки буде на нашу користь, а комусь іншому це завдасть прикрості, ми не відчуватимемо їхньої провини чи образи й зможемо зосередити енергію на продуктивніших справах.
І довіряймо, що рішення ухвалюють добросовісно: усі намагаються зробити якнайкраще для спільноти, платформи та наших учнів.
Добираймо слова ретельно
Є багато способів бути добрими в Exercism, але найпотужніший - думати про те, як наші слова впливають на інших.
У кроскультурному просторі, повному людей із різним досвідом, які мають різні переконання, системи цінностей і рідні мови, вміння ясно спілкуватися - це справжня суперсила.
Легко знати, як ми хочемо, щоб наші слова прозвучали, але важко знати, як інші сприймають наші слова.
Прочитаймо Слова, які ми використовуємо, щоб дізнатися більше про те, чому це так важливо.
